Старосамбірська

районна державна адміністрація

Закон України "Про запобігання корупції" як основа реформування системи запобігання корупції в Україні

Закон України «Про запобігання корупції» прийнятий 14 жовтня 2014 року з метою комплексного реформування системи запобігання корупції у відповідності до міжнародних стандартів та успішних практик іноземних держав.

Проект Закону розроблений спільно з експертами громадської ініціативи «Реанімаційний пакет реформ».

Закон вступить у дію 26 квітня 2015 року і замінить собою два закони: «Про засади запобігання і протидії корупції», що діяв з 2011 року, та «Про правила етичної поведінки».

 

Законом України «Про запобігання корупції» передбачено створення спеціалізованого превентивного антикорупційного центрального органу виконавчої влади із спеціальним статусом – Національної комісії з питань запобігання корупції, на яку покладатимуться функції із:

забезпечення формування та реалізації антикорупційної політики із залученням громадськості;

здійснення аналізу та дослідження ситуації з корупцією;

розроблення, моніторингу та координації виконання Антикорупційної стратегії та державної програми з її реалізації;

моніторингу та контролю за виконанням актів законодавства щодо професійної етики та конфлікту інтересів;

координації і методичної допомоги у виявленні та усуненні органами корупційних ризиків;

здійснення фінансового контролю (перевірка декларацій, моніторинг способу життя);

затвердження правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування;

співпраці з викривачами, вжиття заходів щодо їх правового захисту;

розяснення, методичної та консультативної допомоги щодо застосування антикорупційного законодавства;

здійснення міжнародного співробітництва у сфері антикорупційної політики.

При цьому Національна комісія наділятиметься правом одержувати від органів необхідну інформацію; вносити обов’язкові до виконання приписи (щодо усунення порушень виконання антикорупцційного законодавства); звертатися до правоохоронних органів з обов’язковими для розгляду висновками щодо виявлених ознак правопорушень; звертатися до суду із позовами (заявами) щодо визнання незаконними нормативно-правових актів, індивідуальних рішень, визнання нікчемними правочинів, виданих (прийнятих, укладених) внаслідок порушення антикорупційного законодавства); мати доступ до баз даних органів.

Такий підхід дозволить забезпечити виконання рекомендації І Групи держав проти корупції (GRECO), наданої за результатами Спільних Першого та Другого раундів оцінювання, а також відповідних рекомендацій експертів Європейської Комісії в рамках реалізації Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, стане інструментом імплементації в національне законодавство положень статті 6 Конвенції ООН проти корупції щодо забезпечення створення та функціонування органу з питань антикорупційної політики.

Комісія складатиметься з п’яти членів, які призначатимуться Кабінетом Міністрів України за результатами прозорого та об’єктивного конкурсу із залученням громадськості. Організація роботи Комісії забезпечуватиметься її апаратом.

З метою забезпечення незалежності Національній комісії гарантуватиметься належне фінансування із зазначенням його обсягів окремим рядком в Державному бюджеті України. Крім того, з цією метою пропонується забезпечити належні умови оплати праці членів та службовців апарату Комісії, встановивши розмір посадового окладу члена Комісії на рівні окладу судді Верховного Суду України, а окладів службовців апарату Комісії на рівні окладів відповідних категорій службовців Секретаріату Кабінету Міністрів України.

Найбільш оптимальним вбачається підхід, за якого орієнтовна штатна чисельність працівників апарату Національної комісії складатиме 250 осіб, що узгоджується з досвідом європейських держав, наприклад, Румунії, де штат превентивного антикорупційного органу (Національне агентство доброчесності) складає 200 осіб за загальної кількості публічних службовців в державі 488 тис. чоловік (в Україні кількість державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування на кінець 2013 року становила біля 500 тисяч осіб).

Слід додати, що окремі антикорупційні органи з превентивними повноваженнями (перевірка декларацій, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів), що не мають правоохоронних функцій, успішно функціонують в Сполучених Штатах Америки, Канаді, Франції, Словенії, Румунії, Македонії, Сербії.

Ще одним блоком положень Закону чітко визначаються правила формування та реалізації антикорупційної політики.

Так, Законом закріплено правило про затвердження Верховною Радою України ключового документу у сфері антикорупційної політики – антикорупційної стратегії. Також передбачено проведення щорічних парламентських слухань щодо ситуації з корупцією в державі, схвалення Урядом та Верховною Радою України національної доповіді щодо реалізації засад антикорупційної політики.

Крім того, передбачено запровадження відомчих антикорупційних програм в державних органах, що ґрунтуватимуться на основі аналізу існуючих в діяльності відповідних державних органів корупційних ризиків та будуть спрямовані на їх усунення.

Законом визначено низку правил щодо запобігання проявам корупції, серед яких обмеження щодо використання службового становища, одержання подарунків, сумісництва та суміщення публічної служби з іншою оплачуваною діяльністю, щодо спільної роботи близьких осіб в умовах прямого підпорядкування один одному, а також обмеження щодо осіб, які припинили діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування.

Також Законом передбачено низку механізмів запобігання та врегулювання конфлікту інтересів – встановлено правила щодо уникнення публічними службовцями реального та потенційного конфлікту інтересів, чітко визначено алгоритм дій службовців та їх керівників щодо вирішення ситуацій наявного конфлікту інтересів, що дозволяє забезпечити максимальну об’єктивність при виконанні відповідними особами своїх службових обов’язків.

При цьому серед запропонованих способів врегулювання конфлікту інтересів є: усунення особи від виконання завдання; вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів; застосування зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчиненням нею певних дій чи прийняття рішень; обмеження доступу особи до певної інформації; перегляд обсягу службових повноважень особи; переведення особи на іншу посаду; звільнення особи.

Закон України «Про запобігання корупції» включає перелік правил етичної поведінки осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що ґрунтуються на Модельному кодексі поведінки державних службовців, передбаченому в Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R (2000) 10 від 11 травня 2000 року.

Важливою складовою Закону є правила щодо системи об’єктивного фінансового контролю за майновим станом публічних службовців, що полягатиме у: поданні декларацій в електронній формі; комплексі перевірок декларацій антикорупційним превентивним органом; оприлюдненні декларацій у спеціальному єдиному реєстрі; розширенні переліку відомостей, що підлягатимуть зазначенні у декларації; встановленні кримінальної відповідальності за подання у декларації завідомо недостовірних відомостей, а також за умисне неподання декларації;  проведенні стосовно службовців моніторингу способу їх життя з метою перевірки відповідності рівня життя задекларованим майну та доходам; встановленні обов’язку службовців повідомляти антикорупційний орган про істотні зміни у своєму майновому стані та про відкриття рахунків у закордонних банках.

Закон містить положення щодо забезпечення захисту викривачів, які повідомляють про факти корупції, в тому числі заборону застосування до них негативних заходів впливу(незаконне звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці тощо) у зв’язку із здійсненим повідомленням, а також залучення Національної комісії з питань запобігання корупції як третьої особи у справах щодо оскарження негативних наслідків, застосованих керівником або роботодавцем до інформатора. При цьому передбачено обовязок органів влади забезпечити наявність каналів звязку для здійснення відповідного повідомлення.

Серед запропонованих превентивних антикорупційних інструментів є також проведення антикорупційної експертизи нормативно-правових актів та їх проектів; спеціальна перевірка щодо претендентів на зайняття вищих посад в публічному секторі; функціонування Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення, який включатиме інформацію як щодо притягнутих до відповідальності за корупційні правопорушення фізичних осіб, так і щодо юридичних осіб, до яких застосовано заходи кримінально-правового характеру у зв’язку із вчиненням в їх інтересах корупційних правопорушень.

Даним Законом визначено види відповідальності за корупційні та пов’язані з корупцією правопорушення – кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та цивільно-правову. Поряд з цим встановлено адміністративні стягнення у виді позбавлення права займати певні посади за окремі адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією.

 Закон України «Про запобігання корупції» також містить положення щодо запобігання корупції в юридичних особах. Зокрема, передбачене обовязкове визначення антикорупційних програм та уповноважених осіб з їх виконання в юридичних особах, частка держави в яких складає не менше 50 відсотків, або які є учасниками процедур державних закупівель.

Також передбачено правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень, а саме скасування виданих внаслідок порушення антикорупційного закону актів, визнання нікчемними відповідних правочинів, відшкодування завданих корупційними правопорушеннями збитків.

Крім того Законом України «Про запобігання корупції» закріплено засади здійснення міжнародного співробітництва в антикорупційній сфері. 

 

Конституція України

 

                                    

Канал не знайдено